"Котився віночок по полю"

Автор-упорядник:

Степанча Наталія Іванівна, вчитель початкових класів

Блажівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Рокитнівської районної ради,

Рівненської області

Посібник «Котився віночок по полю...»: Сценарії фольклорних свят.

- Рокитне: 2017. – 72 с.

Рецензент: Н. М. Федорович, методист районного методичного кабінету,

Рокитнівської районної ради

Мета публікації: розкрити суть сценаріїв фольклорних свят народознавчого спрямування в сучасних умовах життя школи, поділитися досвідом роботи, надати практичні рекомендації по втіленню даного проекту в життя. В добірці вміщені матеріали як теоретичного так і практичного змісту щодо раціональної організації навчально-виховного процесу в початковій та середній ланці школи. Звернута увага на практичну реалізацію народознавчої роботи.

Вміщені матеріали допоможуть вчителям, керівникам гуртків народознавчого спрямування здійснювати системний комплексний підхід до якісної організації навчально-виховного процесу. Допоможуть даній категорії педагогічних працівників в професійному зростанні, а навчальним закладам – у налагодженні ефективної діяльності по організації і здійсненню фольклорно-етнографічної, народознавчої роботи в сучасних умовах.

Схвалено науково-методичною радою районного методичного кабінету Рокитнівської районної ради

(Протокол №04 від 27.02.2017р.)

Зміст

І. Вступ................................................................................................................5

ІІ. Форми і методи роботи з вивчення і впровадження духовної спадщини народу у навчально-виховному процесі...........................................................7

ІІІ. Робота з батьками.........................................................................................9

3.1.Родинне свято «Весна пробуджує природу – весна пробуджує серця!»................................................................................................................11

ІV.Гуртковаробота- Зразковий фольклорно-етнографічний гурт «Полісяночка»...................................................................................................22

V. Пошукова робота.........................................................................................25

5.1.«Благослови, мати, весну зустрічати» (сценарій весняного дійства)...............................................................................................................27

5.2. «Котився, віночок по полю...» (сценарій обрядового дійства)..............33

5.3.«Заздзвонив Воскресний дзвін» (сценарій свята Великодня)................40

5.4.«А ми ходимо, походжаємо» (сценарій Різдвяного дійства)..................48

5.5.«Обряд весілля» (сценарій обрядового дійства)......................................57

5.6.«Івана Купала – народне свято» (сценарій обрядового дійства)..........65

VІ. Висновки......................................................................................................70

Література..........................................................................................................71

Доки не пізно

Фольклорне мистецтво – це та частка людського буття, яка чи не найглибше підсвідомо нас зближує, виражає ментальність і навертає до моралі. Духовна творчість, змістовно та своєрідно виражена в традиціях кожного українського села, споконвіків передавалась із покоління в покоління, водночас поповнюючи загальнонаціональну культурну скарбницю.

Поліський край, немов би всупереч важким природним умовам, надзвичайно колоритно виявив себе в фольклорній творчості. Зокрема, донині в селах Рокитнівщини можна зустріти чимало людей, які майстерно володіють уснопоетичними надбаннями предків: шанують обряди, виконують стародавні пісні, підтримують традиції, звичаї, тощо.

Однак автентична спадщина невпинно губиться серед напливу модних культурних потоків. Як наслідок – орієнтація молоді зміщується у бік низьких культурних цінностей; зв'язок поколінь на рівні духовності поступово втрачається.

Віриться, що, як у всіх цивілізованих країнах, врешті-решт і внашій державі належно цінуватимуть фольклорну спадщину. У процесі самопізнання та пошуку істинних цінностей, нащадки глибоко вивчатимуть уснопоетичні надбання своїх предків.

Саме для цього так важливо увічнити те, що сьогодні, поки що, легко доступне, але невисоко цінується. Таке завдання визначив для себе автор даної добірки, виносячи на публічний розсуд у цьому збірнику матеріали, що містять фольклористику рідного краю і ряд методичних порад щодо практичного втілення в роботі з учнівською молоддю.

І.Вступ

Корінням в народ -

віттям в світову цивілізацію

Людство вступило у третє тисячоліття – нову історичну добу, за якою наша молода держава Україна повинна розквітнути, стати високо розвинутою. У нових соціально-економічних умовах вчителі відповідальні за те, щоб учні, випускники школи відповідали вимогам часу, щоб в них поєднувалися висока духовність, національна свідомість,інтелектуальний потенціал.

В період встановлення молодої незалежної держави на перше місце повинно виступати поняття духовної особистості, яку треба формувати, починаючи з раннього віку дитини. Бо в такому світі дуже легко занедбати, а то й загубити душу.

Тому основне завдання педагога продиктоване вимогами часу і суспільства – плекання людини нового типу, яка необхідна Україні у XXI столітті – професіонала та гідного громадянина, який би у майбутньому відстоював інтереси свого народу, у якого були б сформовані високоморальні риси характеру, який би розумів цінність скарбів української культури в інтегральній причетності до загальнолюдських надбань, планомірно займався б саморозвитком, самовихованням та самонавчанням.

Саме від того, яку мету поставить перед собою людина, буде залежати, яке життя вона проживе. У дітей потрібно розвивати доброту, милосердя, працьовитість, безкорисливість, співчуття та прагнення до досконалості і гармонії зі світом і з собою.

Учень, як таємнича квітка, що розкриває свої пелюстки з появою перших променів сонця. А вчитель і є те сонце, яке має випромінювати ніжність, тепло, ласку. Він має бути дуже обережним, щоб не поранити словом тендітне людське створіння. Адже, як говорив В.О. Сухомлинський: «Слово – найтонший дотик до серця: він може стати ніжною запашною квіткою, і живильною водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, розжареним залізом, і брудом... Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю...»

Необхідно розвивати особистість, розвивати все найкраще, що первісно закладено в людині. У процесі розвитку людина починає глибоко усвідомлювати себе і активно прямувати до духовного життя. Ось у цьому і допомагає вивчення духовної спадщини нашого українського народу.

ІІ. Форми і методи роботи з вивчення і впровадження духовної спадщини народу у навчально-виховному процесі

Особистісний розвиток учнів є однією із найвагоміших проблем сучасної школи, тому вивчаючи побут та культуру поліщуків поєдную передачу знань, умінь і навичок з особистісним розвитком учнів. Вивчення традицій та звичаїв свого рідного краю, культуру місцевих жителів, сьогодні повинно сприяти тому, щоб учні могли краще розуміти чужий світ, чужу культуру, а ознайомлення з ними допомогло б їм чіткіше відчути власну ідентичність, приналежність до рідного культурного простору. Для того, щоб реалізувати поставлені перед собою цілі постійно перебуваю у пошуках методів виховання і розвитку дітей засобами своєї гурткової роботи в процесі позашкільної діяльності. Працюю над реалізацією проблеми: «Відродження звичаїв та традицій поліського краю».Щоби по-справжньому пізнати свій рідний край, людей, котрі проживають в даній місцевості.

Завдання, які визначені для пошукової роботи, відкриває перед учнями широку перспективу знайомства з культурою своїх односельчан, а це створює передумови до бережного ставлення до культури свого народу, дозволяє краще пізнати рідну поліську мову, порівнюючи її з мовою котру вивчають, і зрозуміти факт існування мови як засобу досягнення взаєморозуміння, контакту між людьми.

Плануючи заняття, думаю над тим яким буде виховний ефект: чи пробудить він у дітей доброту, повагу до старших, до товаришів, бажання допомогти тому, кому важко дається навчання, бажання робити добрі вчинки, чи з’явиться воля перебороти труднощі в пошуках минулого, чи вплине урок на формування їх світогляду та удосконалення культури розумової діяльності.

Виховні показники впливають на якість навчання, його результативність.

Свої заняття намагаюсь зробити цікавішими, зацікавити учнів позашкільною діяльністю. Тему заняття намагаюсь подавати учням доступно і зрозуміло, враховуючи вік своїх учнів, їх можливості, здібності, їх інтереси.

Вважаю, що лише вдало підібране завдання: перегляд відеозапису, аудіо-запису, розучування нової записаної пісні, прослуховування запису пісні чи розповіді, наочний та ілюстративний матеріал є запорукою цікавого уроку.

Повноцінна робота можлива при умові, що діяльність дітей на занятті й поза ним добре організована.

Тут велику роль відіграє кабінет, де проходять заняття з гурткової роботи. В кабінеті мною зібрано цікавий і різноманітний матеріал. В папках накопичується інформація по різних темах, передбачених програмою: ілюстративний і довідковий матеріал. Учні залюбки працюють у кабінеті, готуються до занять.

Завдання та напрями роботи:

l Створити в учнів правильне уявлення про культуру, психологію, побут, традиції українського народу

l Виховувати шанобливе ставлення до матеріальних і духовних цінностей українського народу

l Розвивати внутрішню культуру школярів, формувати у них потребу берегти, любити та примножувати фольклорні надбання рідного краю

l Набуття учнями додаткових знань про свій рідний край та українську культуру

l Відкриття талановитих та творчих дітей

Шляхи реалізації

• Формування культурниціннісного ставлення особистості до духовних та надбань рідного краю

• Заняття гуртка

• Фольклорні експедиції

• Участь в загальношкільних заходах, семінарах

• Участь в районних та обласних конкурсах

ІІІ. Робота з батьками

Найбільш ефективним завжди вважалося виховання на прикладах життєдіяльності батьків (історії роду , що органічно переплітаються з історією народу), навколишнього середовища. Тому робота з батьками надзвичайно важлива ланка в системі виховання шкільної молоді.

Першими вчителями дітей є їхні батьки, члени роду. Тому й виховний процес має починатися з виховної роботи педагога з батьками; з розяснення батькам та усвідомлення ними сутності й ролі матері та батька; розуміння того, яку роль відіграє у житті дитини особистий приклад батьків. Тому в своїй практиці, організовуючи виховні заходи, запрошую батьків не тільки як глядачів, а й як активних учасників шкільного життя своїх дітей.

Доцільно починаючи з першого класу залучати усіх дітей та їх батьків до підготовки і проведення класних свят. З якою радістю діти готуються до свят, де кожній дитині відводиться певна роль і кожна дитина відчуває відповідальність за успіх проведення свята! Удома діти радяться з батьками і за їх допомогою вносять свої пропозиції щодо проведення свят. Саме так відбувається тісна співпраця з батьками. У школі вчитель навчає, виховує, а батьки не тільки виховують, вони живуть разом з дітьми. У них більше точок дотику, широкі можливості впливу на дітей у різноманітних життєвих умовах. Крім того, сімейний колектив – це спільна діяльність, побут, відносини – більш стабільний, ніж шкільний, у якому часто змінюється склад дитячого колективу, і вчителів. У родині виховується характер, формуються переконання. Переконання, сформовані в дитинстві, найбільш міцні, діючі. А.С. Макаренко підкреслював велику відповідальність родини за виховання дітей: «Виховання дитини – це велика, серйозна, відповідальна справа, і вона, звичайно, важка...». Для дітей молодшого шкільного віку батьки є не заперечним авторитетом, батьківська вказівка сприймається ними як щось обов′язкове.

Чудово розуміючи, що народну педагогіку упродовж тисяч років творили люблячі матері, батьки, бабусі та дідусі. Намагаюся якомога ширше залучати їх до проведення класних, шкільних, позашкільних заходів.

Тренінг з батьками на народознавчу тематику «Мій рідний край».

Родинне свято

«Весна пробуджує

природу, весна

пробуджує серця»

Під мелодію пісні заходять учні з квітами в руках.

Учитель.

Шановні гості, любі діти!

Дозвольте вам оповістити,

Що готувались ми завзято

Зустріти тут родинне свято.

Скільки у сонечка тепла на всіх,

Стільки у нас розваг і утіх.

Свято добрим вийти зможе,

Якщо кожен допоможе.

Звучить пісня «Світ казки» на слова та музику Наталії Май

1-й учень

Сьогодні привітати щиро хочемо

Ми любих мам із Днем весни!

І побажати щиро хочемо,

Щоб завжди гарними були!

2-й учень

Щоб не сивіло у вас волосся

і щоб не морщилось чоло,

щоб вам , кохані наші мами,

У всьому й завжди повезло.

3-й учень

Щоб вас кохали наші тата

І дарували квіти вам,

Немає ж бо у всьому світі

Жінок чарівніших за мам

4-й учень

Спасибі, спасибі мами,

Що ви тут сьогодні з нами,

До вас – наше перше слово:

Мами, будьте всі здорові!

5-й учень

Спасибі, що нас так смачно годували,

Що нас так пильно доглядали

Що не стуляючи очей,

Не досипали ви ночей.

6-й учень

Спасибі вам і за роботу,

За руки ваші і турботу,

За те, що кожен день і час

Ви турбуєтесь про нас.

7-й учень

За доброту, за ніжність до нас

Ми дуже вдячні вам в цей час,

От тому вся дітвора

Бажає мамам всі добра!

8-й учень

Хоча не раз ми скажем прямо-

Бувало сумували мами.

То ми сьогодні просим вас:

«Пробачте, любі мами, нас!»

9-й учень

Мами наші любі, мами наші милі

Дуже любим вас,

За все найкраще у житті,

За милі руки золоті,

За ваші лагідні серця

Ми всі вам вдячні без кінця!

Звучить пісня« Веселка», слова та музика Наталії Май

Учні вручають подарунки мамам.

10-й учень

З радісним святом вітаємо

Й наших бабусь дорогих.

Від щирого серця бажаємо

Здоров'я міцного, щастя великого всім!

11-й учень

Дорога бабусю, люба ти моя,

Це для тебе сонечко лагідно сія.

Дай погладжу рученьки натруджені твої

В щічки поцілую лагідні такі.

12-й учень

Не сумуй дорогенька,

Що піввіку прожито,

Що на скроні лягла сивина.

Ти для мене найдорожча у світі,

Ти для мене як сонце одна.

13-й учень

Цілую бабусині втомлені руки

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати

І людям добро завжди дарувати.

14-й учень

Бабусю, дай руки твої поцілую,

За шийку тебе обійму, і щічки погладжу.

Ти знаєш, бабусю,

Як сильно тебе я люблю.

15-й учень

Милі наші бабусі, матусі!

Ми вам шану складаєм,

І признатися мусим,

Що без вас нас немає.

Ви, нас рідні зростили,

Нам життя дарували,

І безмежно любили,

Від біди захищали.

16-й учень

Тож сьогодні ми хочемо

Вам спасибі сказати

За недоспані ночі, за тривоги багаті.

Низький уклін вам, наші милі, рідні,

Дорогі матусі і бабусі!

17-й учень

ми всіх гостей вітаємо

І шлем палкий привіт

Щастячка бажаєм на багато літ.

Хай у вас і в нас все буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

Учитель. Дорогі бабусі! У своєму житті ви не часто отримували подяки та нагороди за свою роботу. І ваші онуки вирішили встановити нагороду для кожної бабусі. Прийміть від них велике спасибі й медалі.

Учні вручають медалі бабусям.

Звучить пісня « Цьом, цьом, мама...», слова та музика Наталії Май

Учитель

А тепер тихенько всі сідаємо.

Казці щиро двері відчиняємо...

Не на морі-океані

Не на острові Буяні,

У звичайному селі,

Що Блажевом нарекли,

Баба з дідом проживали,

Курку Рябу вони мали.

Інсценізація казки «Курочка Ряба»

Баба. Агов, старий, скоріш прокинься!

Дід.

Чого шумиш? Бабай приснився?

Вовків побачила, чи що,

Чи зранку ми ідем в кіно?

Баба.

От дивись, що я знайшла:

Курка нам яйце знайшла.

Дід

З глузду з'їхала стара.

Яке яйце? Нам спать пора!

Баба

Так яйце - то не просте,

А воно то золоте.

Дід

Золоте? Насправді. мила,

От тепер ми заживем щасливо!

Баба

Бач, дивись, як жар, горить.

Дід. Очі нам не осліпить?

Баба. От дива, так це дива!

Дід. Сховай далі від гріха!

Стук у двері.

Баба.

Бач. сусідів, як назло,

Ненароком принесло.

Дід.

Ти, стара, відкрий засов.

Хто це нас тривожить знов?

Під музику з'являються сороки.

Сороки.

Ми сороки-білобоки.

Вертимося на всі боки.

Швидко по селу літаємо,

Новини всі ми позбираємо.

Якось в Блажівській школі побували.

От послухайте як нас порозважали.

Зразковий фольклорно-етнографічний гурт «Полісяночка»

V. Пошукова робота

Пошукова експедиція. Збір матеріалів.

Рідні сестри: Кибукевич Катерина Савівна - 1934, Любов Савівна - 1938, Єлізавета Савівна - 1936, Мар′яна Свівна-1940року народження які проживають у селі Блажове, Рокитнівського району, Рівненської області

Народна артистка України Ніна Матвієнко з Степанча Наталією у м.Києві, 2015 р.

Обряд весілля у виконанні фольклорного гурту «Многая лєта» при Київському УМіК, 2015 р.

«Благослові, маті, весну зустрічаті...»*

Дівчатка одягнені в українські костюми, на голові віночки.

Виходить дівчина, співаючи:

1.Ой виходьтє, дєвчата,

Та в сєй вечор на вуліцу

Весну красну встречаті,

Весну красну вітаті.

Будєм весну встречаті

Та веночки сплєтаті,

А веночкі сплєтємо,

Хороводом пойдємо.

Дівчатка взялися за руки і виходять, співаючи.

2.Благослові, маті

весну зустрічаті.

*Записано на місцевому діалекті жителів с. Блажове

Весну зустрічаті,

Зіму проводжаті.

Зімочка в возочку,

Лєтєчко в човночку!

Дівчата беруться за руки, стають колом. Дівчинка «Весна»- стає в коло.

Дівчата співають, ходячи по колу, а потім присідають.

3.Весняночко-паняночко,

Дє ти зімувала?

Дівчинка «Весна»- ходить по колу, співаючи, віночком торкається голови кожної дівчинки

-У садочку на пеньочку

Прала на сорочку.

Дівчатка встають, ходять по колу, тримаючись за руки, співають, виконують рухи.

А ворони оснують – (махають руками, піднявши їх угору)

А сороки витчуть – (крутяться на місці)

А беліє лебеді

Ще й побелять на водє – (присідають, махаючи руками донизу)

А лугові пташки

Пошиють рубашки – (встають,крутяться і сходяться в коло викрикуючи-Уууууу!)

Ходять «змійкою», співають.

4. А вже ж весна, а вже ж красна,

Із стрех вода каплє,

Із стрех вода каплє,

Із стрех вода каплє.

Молодому козаченьку

Мандревочка пахнє

Мандревочка пахнє

Мандревочка пахнє.

Дівчата стають у коло і закликають до себе хлопців, співаючи.

5. Ой, виходьтє, хлопци,

На високу горку,

Вібірайтє, хлопчаки,

Найхорощу дєвку.

Кожна гарна, кожна гарна,

Жодна нє погана.

А меж намі Галіночка,

Як намалювана.

Виходять хлопці, стають до дівчат в коло , беруть дівчат за пояс, а дівчата хлопців теж за пояс і приспівують.

6.Топчу, топчу, ряст, ряст,

Бог здоров'я дасть, дасть.

І ще буду топтаті.

Щоб на той год дождаті!Уууууу!

Виходить хлопчик і каже:

-А давайтє пограємо у гру «А мі просо сєялі, сєялі...

Дівчатка хором відповідають:

-А давайтє!

Дівчатка з хлопцями стають у два ряди одне проти одного, тримаючись за плечі, кожен ряд по черзі співає, підходячи, кланяючись

7.А мі просо сєялі, сєялі,

Ой дів, ладо, сєялі, сєялі.

А мі просо витопчем, витопчем,

Ой дів, ладо, витопчем, витопчем.

А як же ві втопчетє, втопчетє,

Ой дів, ладо, втопчетє, втопчетє.

А мі конє випустім, випустім,

Ой дів, ладо, випустім, випустім,

А мі конєй зловімо, зловімо,

Ой дів, ладо, зловімо, зловімо,

Ой чим же ві зловітє, зловітє,

Ой дів, ладо, зловітє, зловітє.

Ой шовковим нєводом, нєводом,

Ой дів, ладо, нєводом, нєводом.

Після закінчення гри дівчатка з хлопчиками стають юрбою

Дівчинка.

- А давайтє пограємо в гру «Мак»?

- Давайтє!- (викрикують всі разом)

Всі учасники взявшись за руки, йдуть по колу.

Одну дівчину вибирають усередину, зупиняючись, питають її, а вона відповідає.

8. Край доліни мак,

Край широкий мак.

Мак чистий, головістий.

Молодіє молодочки

Завівалі головочкі,

Станьте у круг,

Будє мак тут.

- Чи поєхалі в полє? – Поєхалі!

- Чи віоране полє? – Віоране!

- Чи сєють мак? – Сєють!

- Чи пора полоті? – Пора!

- Чи цвітє мак? – Цвітє!

- Чи спеє мак? – Спеє!

- Чи пора трусіть? – Пора!

Один хлопчик викрикує:

- А пограймо в гру «Жучок»?

- Так, пограймо!

Дівчатка в парі з хлопчиком стають один до одного обличчям, взявшись навхрест за обидві руки. Маленька дівчинка вилазить їм на руки і йде по руках. Пара, по чиїх руках вона вже пройшла, перебігає наперед, так рухаються і співають.

9.Ходіть жучок по яліні,

А жучіха по доліні.

Грай, жучку, грай!

Хай Бог нам всєм допоможе.

Грай, жучку, грай!-(2 рази)

А наш жучок чорновусій,

На жучкові жупан куцій.

Грай, жучку, грай!

Хай Бог нам всєм допоможе.

Грай, жучку, грай!-(2 рази)

На жучкові черевікі,

А сам жучок нєвєлічкій.

Грай, жучку, грай!

Хай Бог нам всєм допоможе.

Грай, жучку, грай!-(2 рази)

Після закінчення гри, більші дівчата та хлопці роблять більше коло, а менші учасники стають усередину, взявшись за руки. Одна група дітей ідуть в одну сторону, а менші – в іншу. Проспівавши один куплет, обходять по колу і виходять із залу.

10. Розліліса води, на три броди.

Гей, дєвки, весна красна, зєллє зєлєнєньке.

А в першому бродє, зозулєнька кує,

Гей, дєвки, весна красна, зєллє зєлєнєньке!

«Котівса віночок по полю...»

Заходять дві дівчинки, одягнені в українські костюми.

1-ша дівчинка

Добрий день вам, славні люди!

творці небувалого, світлого дня,

Хай поле врожайне вам піснею буде

Врожаї хай щедрі вам родить земля.

2-га дівчинка

Ой, заспіваймо, родино,

Щоб нам жито родило.

І житечко і овес,

Щоб зібрався рід увесь.

І пшениця і ячмінь

Щоб нам жити смачній.

Виходять дівчатка з хлопчиками, одягнені в українські костюми, ідуть співаючи:

Котівся веночок по полю,

Да просівса в женчиков додому.

Ой додому, женчики , ходітє

Да й менє в стодолу возьмітє.

Я од буйних ветров нагнувся.

І од сонца красного нагревса.

На чистеє нєбо надівівса,

Од чистого дощику налівса.

Дівчатка стають у два кола, старші у більше, а менші – усередині. Ходять у різні сторони, співаючи

Заплєту веночок,

Заплєту шовковий

На щастя, на долю,

На чорніє брові.

Да й пущу веночок

На чистую воду

На щастя, на долю

На милого вроду.

Ти пліві віночок

Бістро за водою

На щастя, на долю

Мілому зо мною.

Вибігає хлопчик і говорить до дівчат:

- Дєвки, а давайте пограємо в гру «Жучок»?

- Давайтє!

Дівчатка в парі з хлопчиком стають один до одного обличчям, взявшись навхрест за обидві руки. Маленька дівчинка вилазить їм на руки і йде по руках. Пара, по чиїх руках вона вже пройшла, перебігає наперед, так рухаються і співають.

Ходіть жучок по яліні,

Смішинки

1. – Оленко. чому ти не причесана?

- Бабуся не встигла причесати.

- А черевики чому брудні?

- Мама не почистила.

- А гудхика чому немає?

- То вже я винна. Забула нагадати мамі, щоб пришила.

2. – Та й набрид же своїм плпчем

Ти мені, Петрусю.

Це не вам я, мамо, плачу.

- А кому? – Бабусі.

3. – Тату! – вигукнув Степан, -

Купи мені барабан.

- Та у нашій синку, хаті

Шуму й так уже багато.

Я на ньому буду грати,

- Коли ляжете ви спати.

Дід.

За те, що нас розвеселили,

Сваритись більще нема сили,

Бо там де сміх – біда тікає.

Лишайтесь з нами - місць хватає.

Учитель. Повчимося любити один одного, говорити пестливі слова, дарувати частинку свого серця своїм рідним? Нам допоможуть конкурси, ігри.

Конкурси

1. Зустріч.

Дитина й мама йдуть назустріч один одному, промовляючи з кожним кроком ласкаве слово. Зустрілися. Стають спинами. Учитель ставить запитання.

Спочатку відповідає дитина кивком голови « так» чи «ні».. Після цього вголос відповідає мати.

- Чи любить ваша дитина манну кашу?

- Чи миє посуд ваша дитина?

- Чи любить ваша дитина чистити зуби?

- Чи любить читати?

- Чи подобається навчатися їй у школі?

2. Впізнати мамин голос.

Дитині зав'язують очі. Кілька жінок із залу, в тому числі і матуся, по черзі кличуть її. Дитина відгадує мамин голос.

Учитель. Де злагода в сімействі, де мир і тиша, блаженні там люди, щаслива сторона. Тож бажаємо всім родинам щастя!

Наш дідусь з бабусею давно вже на всіх чекають.

Дід.

Правда бабцю, не скупись,

Нумо, швидше ти зберись,

Колобка чи що спечи,

По сусікам поскреби,

Та чайку нагрій скоріше,-

Буде всім нам веселіше!

Баба.

Зовсім з глузду з'їхав дід!

Харчів в хаті простив й слід.

Колобка на днях пекла,

Так утік він із двора.

Ковбаса була на полках,

А тепер там виють вовки.

Віддала її онуку,

Щоб з нею гриз граніт науки.

Тільки курка – її видно,

Так і та бач не потрібна.

Дід.

Кажеш, бабцю, дуже ловко.

Але знаю, ти - хитрунка!

Годі вже яйце давай.

Нумо мухою в сарай!

Баба.

Ти не злися, не кричи.

Казани гримлять в печі.

Ось упала в мене скалка,

Вже достанеться мені!

Дід.

Я господар тут чи ні?

Баба.

Ох яєчко покотилось,

Покотилось і розбилось,

І шкарлупок не лишилось,

Все воно кудись поділось!

Дід.

Так чого ми затужили?

Від чудес одна біда!

Жити будем так як жили;

Бачиш, у нас яка сім'я!

Ми із м'яти чай заварим,

За стіл всіх вас позвемо,

Веселитися заставим,

Дружно час проведемо!

Баба.

Всіх, хто нас чує, хто нас знає.

Ми з Днем весни й краси вітаєм!

Бажаєм щастя всім родинам,

Здоров'я, злагоди і миру.

А зараз вас ми привітаємо,

В дарунок пісню заспіваємо.

Звучить пісня «Золота зіронька», слова та музика Наталії Май

Діти вручають гостям зірочки з написами щастя, любов, здоров'я, мир, злагода, дружба, кохання.

ІV. Гурткова робота- Зразковий фольклорно-етнографічний гурт «Полісяночка»

А жучіха по доліні.

Грай, жучку, грай!

Хай Бог нам всєм допоможе.

Грай, жучку, грай!-(2 рази)

А наш жучок чорновусій,

На жучкові жупан куцій.

Грай, жучку, грай!

Хай Бог нам всєм допоможе.

Грай, жучку, грай!-(2 рази)

На жучкові черевікі,

А сам жучок нєвєлічкій.

Грай, жучку, грай!

Хай Бог нам всєм допоможе.

Грай, жучку, грай!-(2 рази)

Після гри діти стають юрбою, сміються, одна дівчинка каже:

-Дівеца, дєвки нашіє бабусі онде ідуть. А давайте їм поможемо на полі.

Заходять старші дівчата.

Жнива скінчилися. Поля густо вкриті копами. Є ще не вижата полоса жита. Діти бігають по полю, збирають колоски, граються, доганяючи одне одного. Женці співають:

Ой жала я, да нє лежала

Три снопочки за дєнь нажала.

Вже сонєчко нє рано, нє рано

В нас ще жита чімало, чімало.

Вже сонєчко покотілоса

Нам додому захотєлоса.

А я жала од меже до меже,

Шоб напекті пирожне, пирожне.

Дожавши жито, жниці відлежують серпи і починають збирати колоски на вінок. Одна жниця каже:

- Гей, дєвки, чого такіє нєвесьоліє?Ану ворушеца. Бо вже додому хочеца.

Он дітя обзіваєца. Ану, дєті, забавтє Іванка?

Діти біжать до колиски, забавляють дитину. Назбиравши колосків, женці починають плести вінок, співаючи

А хорошіє дай пожаліла,

А нєвдаліє дай осталіса.

У хороших дай загон торчить

А в нєвдаліх дай баструк кричить.

Наш хазяїн да баран, да баран,

Нє пускає нас додому зарань.

Вже сонєчко покотілоса

Нам додому захотєлоса.

А вже сонєчко нізесєнько

Вже до вечора блізєсєнько.

До них підходить «хазяїн», жниці вішають вінок на шию, співають

А мі жито пожалі, пожалі,

Шоб за год знов дождалі, дождалі.

Сколько на нєбе зорочок

Столько на полє копічок.

Одна жниця каже:

- Дай вам, Боже, на той год дождать,

Сєять, орать,

А нам здоровім збірать!

Господар відповідає:

- Дай Боже, й вам дождать в добром здоров′є! Ходіте до хати, вечерать пора. Ви потоміліса, гарно попрацувалі.

Господар обдаровує женців грошима.

Женці збирають свої знаряддя праці і ідуть, співаючи:

Молодєнька хазяєчка, молоденька

Дай зваріла на вечеру горобєйка.

Забуласа хазяїна попітаті.

Чи женчикам горобєйка оддавати.

Ой нє пітай, хазяєчко, нє пітай.

Як зваріла горобєйка, то й оддай!

Господар частує наливкою, припрошує до вечері. Повечеравши, жниці дякують, ідуть і співають українську народну пісню

Ой з- под горочки да ветьор веє,

Да з -под другоє сонце греє,

Да прамо ж на мой сад.

Да прамо ж на мой сад, гей.

Там в саду травка шелєстіца,

Там дєвка з парнєм спать ложица.

Да только шо й лягла.

Учасники виходять, а заходять дівчата.

3 дівчина

Ось вам хлібчик духовитий,

З хрустом кірочки смачним

Ось він теплий мов налитий

Щедрим сонцем золотим.

4-та дівчина

Бажаєм, вам, друзі, здоров'я і сили

Щоб ви урожаї чудові ростили.

Хай щедро уродить й на той рік пщениця.

Щоб сонце палало в пухких паляницях.

Хай славиться труд ваш у полі завзятий

Хай множиться слава врожаєм багатим.

5-та дівчина

Ми вітаємо сердечно

Всіх, хто ходить у похід.

За овес, ячмінь, пшеницю.

За новий великий хліб!

6-та дівчина

Хай весело буде вам друзі в цей час

Наші пісні й жарти сьогодні для вас.

Звучить українська народна пісня «Ой ви, гостє моє...»

1.Ой ви, гостє моє,

Заночуйтє у нас.

Єсть у мене бичок

2.Я й зарежу для вас.

Ходіть бичок по двору ,

Голова донізу.

Не журиса бичок

Тебе не зарежу.

3.Ой ви, гостє моє,

Заночуйтє у нас.

Єсть у мене рабий певень

Я й зарежу для вас.

Ходить певень по двору

Куд-куда, куд-куда.

Розбегайтєсь любі гостє

Хто куда, хто куда.

4.Ой ви, гостє моє,

Заночуйтє у нас.

Ми положим вас на сєнє

Буде добре вам спать.

Частування гостей пампушками з борщем, варениками та вишневою наливкою

7-ма дівчина

Гей дівчата молоді

Браві в танці і в труді.

Потанцюємо завзято

Бо у нас сьогодні свято!

8-ма дівчина

Вам же ми бажаєм

В цю останню мить.

Доброго здоров'я

Й вічно молодіть.

9-та дівчина

Гарними врожаями

Радувати вас.

А ми ваш труд оспівувать

Готові повсякчас.

Звучить українська полька, всі учасники танцюють.

«Задзвонив Воскресний дзвін...!»

Виходить ведучі та дітки в українських вишитих костюмах. Дітки вишиковуються півколом за ведучою. Ведучий: Чуєте, дзвони гудуть! Чуєте, спів переможний летить до небес І люди вітаються, раді й щасливі. Всі:Христос Воскрес!(3р.) Ведучий:Сьогодні ми зібралися в цьому залі, щоб звеличити Бога в час світлого Христового Воскресіння. Серед християнських свят особливо врочистістю й радістю виокремлюється свято Святої Пасхи - Великдень. Ведучий: Великдень! Сама назва вказує на те, що це не звичайний, а великий день. Величне свято, яке споконвіку символізувало перемогу над силами темряви і зла, уособлювало примирення і прощення. Воно нагадує нам про любов і милосердя, страждання і біль, одвічні людські цінності. Воскресіння Ісуса Христа дає нам змогу перемогти духовну смерть і жити новим повнокровним життям. Ведучий: Воскресіння Господнє в усі часи давало людям наснагу вірити і любити, прощати. Щоб зупинити зло, нам треба перемінитися самим, бо саме з кожного з нас спитається: «А що ти зробив?» У цей день кожному треба примиритися з ближнім, відкрити свою душу вогником добра та милосердя. Будьмо християнами - милосердними до всього живого. 1.Великий день! Великий день! Ясний Великдень на землі! Багато радості й пісень Приніс нам янгол на крилі... 2.Душа стає в цю днину молодою, Забувши, що слова бувають злі, І повняться страждання добротою На ранньому скромному столі. 3.Великдень всіх нас на гостини просить, Малює сонце полотно небес, І Крашанку, як усмішку, підносить Христос Воскрес! Воістину Воскрес! 4.І дзвони засріблилися завзяті, І ніби покотились між людьми: Христос Воскрес! Чи, може, на цьому світі Із бездуховності воскресли ми! 5.Веснянку діти хороводять. Христос Воскрес!Христос Воскрес! Сьогодні й сонце не заходить, А сяє й сяє із небес. 6.Христос Воскрес ! Радійте! Лине пісня до небес, - Це радіють діти, Ради нас Христос воскрес, Як нам не радіти. 7.Зникне хай тривога, Й ви, дорослі, не мовчіть - Славте з ними Бога. Про це чудо із чудес Хай почують всюди. З мертвих нам Христос воскрес. Веселіться люди! 8.Христос Воскрес! – щебече дивно Мала пташина у гніздечку. Христос Воскрес! – моя родино, Моя хатино, мій садочку. 9.Христос Воскрес! – шепочуть квіти, Несеться шелест їх по лузі. Христос Воскрес! – вкраїнські діти, Радійте всі – бо ми є друзі. Пісня « Христос Воскрес!» Ведучий: Останню неділю перед Великоднем називають Вербною… У цей день святять вербу. Верба - одна з найулюбленіших дерев у народі. Цвіт верби - це прекрасне і зворушливе диво природи. Ці вербові прутики на Вербну неділю освячують у церкві. Зранку на богослужіння сходяться всі: і старі, і малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Повертаючись додому били зустрічних, промовляючи… Не я б’ю, верба б’є, За тиждень – Великдень, Уже недалечко червоне яєчко. 5.Верба б’є,не я б’ю, За тиждень Великдень. Будь здорова,як вода, Будь багата,як земля, Будь велика,як верба, І красива, як весна! 6.У Квітну Неділю Всі до церкви йдуть, Гілочки вербові Святити несуть. 7.Сьогодні святкує Моя Україна У святі й пошані Вербова лозина Вона сповіщає, Пресвятий Великдень 8.Вигуки веселі Чути тут і там «За тиждень - Великдень Б’є галузка: бам! Пісня «А вже красне сонечко припекло» Ведучий:Радісне свято світлого Христового Воскресіння. Радіє на небесах і на землі суще. У ці дні відкривається небо. І якщо в людини чисті помисли, наміри то Бог неодмінно почує їх допоможе здійснитися. Ведучий: Так мовиться у давньому Християнському повір’ї . Згадаймо про це хоча б на Великдень. І хай торжествує над світом заповіт, який залишив людству воскреслий Христос «Возлюби ближнього як самого себе». 9.Вдягла весна мережану сорочку Умившись і звільнившись від турбот, І підіймає волошкові очі До вінця до церковних позолот. 10.Задзвонив Воскресний дзвін - І розкрились квіти, Йде народ з усіх сторін - Як же не радіти? 11.Що Христос Воскрес для нас, Сонце засіяло, Що настав весняний час, Вже зими не стало. 12.Розспівалися пташки, Радісно, святково Вкрила гори і горби Знов трава шовкова. 13.На травичці веснянки Там виводять в свято Не пізнати: чи квітки, Чи в квітках дівчата? Веснянка «Ой виходьте дєвчата....» Ведучий:Невід’ємна частина Великоднього свята - писанка. Фарбоване, розмальоване яйце вважається оберегом. З писанок і крашанок розпочинається великодній сніданок у кожній українській оселі. 1.Вкраїнська писанка проміниться життям, Великдень славить перед цілим світом, Співзвучного весни серцебиття В ній оживають трави, птахи, квіти. 2.В хаті на осонні Сяду на ослоні, Сяду я з краєчку - Розпишу яєчко. Нумо, пензлик потанцюй Гарну писанку малюй. 3.Ой малює Діаночка Писанки червоні, І біжать до неї взори: Півні, зорі, коні 4.Буде небо і земля, І ставочки, і поля, Сильний і міцний дубок, А на ньому - яструбок. Буде в мене писанка - Про Вкраїну пісенька. Пісня «Рідний край» Ведучий:Назва «писанка» походить від слова «писати». Крашанки - однотоні, а писанки «писані» малюнками, орнаментами. Існує багато легенд про те, чому на Великдень фарбують яйця. Ведучий: Мені бабуся розповіла таку легенду. Після смерті Христа сім іудеїв зібрались на банкет. Серед страв була смажена курка і зварені натвердо яйця. Під час банкету хтось сказав, що Ісус воскресне на третій день. На що господар дому заперечив : «Якщо курка на столі оживе, а яйця стануть червоними, тоді він воскресне. Тієї самої миті яйця змінили свій колір, а курка ожила. Ведучий: А я прочитала ось цю легенду. Діва Марія, щоб розважити малого Ісусика, пофарбувала варені яйця червоною, жовтою, зеленою фарбами. Тому великодні яйця прийнято фарбувати не тільки в червоні кольори. 3.Червоний-колір життя, колір дня, радості і любові. Зелений - колір весни, пробудження природи, нації. Блакитний-символ неба, простору, вітру, здоров’я. Жовтий - символ місяця, зірок. Це колір хлібного лану, жита. 4.Гарна писанка у мене, Мабуть кращої нема. Мама тільки помагала, Малювала я сама. 5.Змалювала диво-пташку, Вісім хрестиків дрібних, І малесенькі ялинки, Й поясочок поміж них. 6.Хоч не зразу змалювала - Зіпсувала п’ять яєць, Та як шосте закінчила, Тато мовив:«молодець!». 7.Я цю писанку-веснянку Нашим гостям піднесу. Через рік собі на свято Я ще кращу напишу. Пісня «Розкажи нам, писанко» Ведучий:Лунають Великодні дзвони. Не просто лунають, по землі, рвуться до неба, щоб сповістити всіх, що правда є і що вона жива. І ми щасливі від усвідомлення того, що життя вічне. Серця людські наповнені радістю, яка примушує нас спрямовувати свої погляди на ідеали добра і справедливості і вірити в їх здійснення. 8. Хай буде всім сьогодні добре, І дорослим і малим, Серця наповняться духовно, І ми Бога звеселім 9. Христос Воскрес! Ярче сонце засвітило, І ще гарніше квіти зацвіли. Пташки злетілись над небосхилом І щебетанням радість рознесли. 10. Квітневий день,святе причастя І з чаши сонця, з Божої руки І від цього великого щастя Життя здається щирим і легким. Підсніжники і котики вербові, Шати зелені у слові. Христос Воскрес! Всі: Воістину Воскрес!!!


У храмі Святої Покрови с. Блажове.

«А ми ходимо, похождаємо

Христа прославляємо...»

Заходять дівчата та хлопці одягнені в українських костюмах з Різдвяною зіркою

1.Ось мі знов до вас пришлі

Радость гарну принєслі.

Будєм колядки спевать

Христа Бога прославлять!

2. Нє дремайтє і нє спеть

Всє до нас сюда ходєть

Будєм разом щедровать

Сина Божого звеселять.

3.А ми ходімо, похождаємо

Ми цього двора нє минаємо

Щастям, здоров’єм надєляємо

4.Скорій дарійте, та й не барійте

Короткі свитки – померзли литки

Короткі жичі – померзли плечі

5. Под ногами снєг репучий

Ветьор стрєхи обмета.

6.Скоро дєнь ясний бліскучий

Дєнь народження Христа!

Звучить колядка «Чи дома пан господару»

Ой чи є дома пан господару

Щодрий вечор,сятий Васілєй.

Війді на йолку надєні шубку

Щодрий вечор,сятий Васілєй.

Да стань послухай, шо в хмаре гудє

Щодрий вечор,сятий Васілєй.

Шо в хмаре гудє Божа Маті йде,

Щодрий вечор,сятий Васілєй.

Божа Маті йде сєм ройов ведє,

Щодрий вечор,святий Васілєй.

Сєм ройов ведє, всє й розказває,

Щодрий вечор,сятий Васілєй.

Всє й розказває,всє розсілає,

щодрий вечор,сятий Васілєй.

Ой лєтєть,пчолки,по новесєнькой,

щодрий вечор,сятий Васілєй.

Та носєть пчолки жовтиє медкі.

щодрий вечор,сятий Васілєй.

А я присяду в старой старинє,

щодрий вечор,святий Васілєй.

В старой старинє,в старому дубу,

щодрий вечор,сятий Васілєй.

Свечкі сукаті, сини женіті.

щодрий вечор,святий Васілєй.

Сіті ситіті, дочок ддаваті,

щодрий вечор,святий Васілєй.

7.В цей дєнь святого Рожества

звеніть усюди коляда.

8.Щастє веліке нам надсілає

Радєйте, святкуйтє-

Разом. Христос ся рождає!

9. Вітаєм з Рожеством, з Новим роком вітаєм.

Бажаєм Вам щастя, здоров'я бажаєм.

10.Хай сєрце радєє, душа хай спеває.

І настрій чудовий цєлій год нє знікає!

11. З Рожеством Христовим

З Новим годом Вас витаємо.

12.Пшеніцею посєваємо,

Здоров'я крепкого всєм Вам бажаємо!

Звучить колядка «В полі плужок ходить...»

13. На радость дорослім

І малім дєтям.

14.Ідє до нас в гості

Святий добрий вечор!

15. Под образом – сєно.

На образє свєчка.

На всюю хату пахнє

Смачна палянічка!

Звучить колядка «Бєгла тєлічка...»

16. Дай Боже Вам любові і тєпла.

Добра в сєм'є, затішку у хатє.

17.Шоб всє свята, і многиє лєта

Булі здоровиє і багаті!

18. Дай вам, Боже, прожить у щасті, здоров'ї:

Од, Нового року до Роздва Христового,

19.Од Роздва до Водохреща,

З року на рік, доки Бог назначив вєк.

Разом: Дай, Боже!!!

Звучить колядка «З Новим Вас люди роком...!

20. Чи дозволите колядувать?

21.Колядувать, хату звеселять, дєтей будіть, Христа славіть?

Всі виконують колядку «Що в хмари гудє»:

Що в хмари гудє - Божа Маті йде,

Ой щедрий вечор,святий Васілєй.

Божа Маті йде сєм ройов ведє,

Ой щедрий вечор,святий Васілєй.

Сєм ройов ведє, всє й розказває,

Ой щедрий вечор,святий Васілєй.

Всє й розказває,всє розсілає,

Ой щедрий вечор,святий Васілєй.

Ой лєтєть,пчолки,по новесєнькой,

Ой щедрий вечор,святий Васілєй.

А я присяду в старой старинє,

Ой щедрий вечор,святий Васілєй.

В старой старинє,в старому дубу,

Ой щедрий вечор,святий Васілєй.

Свечкі сукаті, сини женіті.

Ой щедрий вечор,святий Васілєй.

Сити ситіті,дочок ддаваті,

Ой щедрий вечор,святий Васілєй.

Колядка «Ой там за сєлом»

Ой пала пала в поле полова

Сятій вечор, сяте Рожество.

А за палою кращая пані

Сятій вечор, сяте Рожество.

Кращая пані тая Марія

Сятій вечор, сяте Рожество.

Ой там за сєлом жито вроділо,

Сятій вечор, сяте Рожество.

Та пошла я на житєчко жаті,

Сятій вечор, сяте Рожество.

Ой жала, жала, та йв ряди клала.

Сятій вечор, сяте Рожество.

Да пришло до йє сємсот молодцов

Сятій вечор, сяте Рожество.

Сємсот молодцов, белих церковцов

Сятій вечор, сяте Рожество.

Та беруть єє з чистого поля

Сятій вечор, сяте Рожество.

Нє береть менє з чистого поля

Сятій вечор, сяте Рожество.

Да береть менє в батька з-за стола

Сятій вечор, сяте Рожество.

Батько за столом кубки складає.

Сятій вечор, сяте Рожество.

Маті в порозі подарки крає.

Сятій вечор, сяте Рожество.

А брат на дворе коня сєдлає.

Сятій вечор, сяте Рожество.

Коня сєдлає з конєм говорить.

Сятій вечор, святе Рожество.

Ой конє, конє запродам тєбе

Сятій вечор, сяте Рожество.

В чужу сторону чужому пану

Сятій вечор, сяте Рожество.

чужому пану за малу цену

Сятій вечор, сяте Рожество.

За сто червоних та нєлічених

Сятій вечор, сяте Рожество.

Сєстра на скамє хусти качає

Сятій вечор, сяте Рожество.

А на цьом слове бувай здорове

Сятій вечор, сяте Рожество.

22. Слухайтє, люді,
У світі новіна:

Марія вроділа прекрасного Сина

Прекрасного Сина,Спасітєля світу,
Його ви вітайтє добром і привітом.

Разом: Дай,Боже!

Колядка «Бог ся рождає»:

1.Бог ся рождає,

Хто ж то може знати ,

Ісус його ім’я,

Марія його Маті

Приспів:

Тут ангелі чудяться

Рожденому моляться,

Пастири клянчать, клянчать,

Вони Бога бачать, бачать,

Тут же , тут же,

Тут же,тут же, тут

2.Марія його Маті

Весєло спеває,

А хор ангельський єй допомагає.

Приспів:

Йосіп старенький

Коліше дітятко

Люляй же, люляй же ,

Малє соколятко

Приспів.

Співають колядку «Знову перед нами»

Знову перед нами сива давнина,

Знову перед нами дивна новина,

Начебто сьогодні зірка знов зійшла,

В темряві холодній полум’ям тепла.

В пам’яті зринають ангелів слова,

І Різдвяна зірка знову як нова,

І гірська печера у тумані гір

Розкриває двері нам у новий світ.

Приспів:

Хай горить весело Зірка Різдвяна,

Хай на вічну радість буде всім вона,

Розсіє темряву перед наших днів

І у Божу славу приведе усіх.

Разом: Христос ся Рождає,

Славімо Його!

А на цьому слове бувайтє здоровиє!

Колядка «Ой пала, пала в полє поплава...»

Ой пала пала поле поплава

Сятій вечор, сяте Рожество.

А за палою кращая пані

Сятій вечор, сяте Рожество.

Кращая пані тая Марія

Сятій вечор, сяте Рожество.

Ой там за сєлом жито вроділо,

Сятій вечор, сяте Рожество.

Та пошла я на житєчко жаті,

Сятій вечор, сяте Рожество.

Ой жала, жала, та йв ряди клала.

Сятій вечор, сяте Рожество.

Да пришло до йє сємсот молодцов

Сятій вечор, сяте Рожество.

Сємсот молодцов, белих церковцов

Сятій вечор, сяте Рожество.

Та беруть єє з чистого поля

Сятій вечор, сяте Рожество.

Нє береть менє з чистого поля

Сятій вечор, сяте Рожество.

Да береть менє в батька з-за стола

Сятій вечор, сяте Рожество.

Батько за столом кубки складає.

Сятій вечор, сяте Рожество.

Маті в порозі подарки крає.

Сятій вечор, сяте Рожество.

А брат на дворе коня сєдлає.

Сятій вечор, сяте Рожество.

Коня сєдлає з конєм говорить.

Сятій вечор, святе Рожество.

Ой конє, конє запродам тєбе

Сятій вечор, сяте Рожество.

В чужу сторону чужому пану

Сятій вечор, сяте Рожество.

чужому пану за малу цену

Сятій вечор, сяте Рожество.

За сто червоних та нєлічених

Сятій вечор, сяте Рожество.

Сєстра на скамє хусти качає

Сятій вечор, сяте Рожество.

А на цьом слове бувай здорове

Сятій вечор, сяте Рожество.

Участь у обласному етнофестивалі «Вифлеємська зірка»

Обряд весілля

(Заисано зі слів жительки с. Блажове Кибукевич Катерини Савівни, 1934 року народження)

Весілля починалося сватанням, коли посли від жениха-старости - з ним чи без нього укладали попередню угоду про шлюб з батьками нареченої.

Зайшовши в хату до нареченої, вони починали традиційну розмову про полювання, про куницю, про товар, купців і, нарешті, просили батьків нареченої видати дочку заміж за парубка, якого вони теж розхвалювали.

Якщо пропозиція приймалася, старости обмінювалися з батьками нареченої хлібом, ставили випивку-могорич, а дівчина-наречена перев'язувала старостів вишитими рушниками, а жениха - (коли він був присутній) хусткою.

Зараз же після сватання робили заручини або запоїни. Запоїни відбувалися в урочистій обстановці в присутності всіх родичів жениха і нареченої, а обряди виконувалися в супроводі хору.

Це була одна з найважливіших складових частин весілля, бо, відбувши заручини, обидві сторони немов скріплювали цим самим договір, встановлювали кількість і розмір матеріальних витрат на весілля з однієї і другої сторони, умовлялись про подарунки як для родичів нареченої, так і для родичів жениха.

Вінчання відбувалося за тиждень раніше. В церкву йшли молоді, їх дружки,які тримали вінця в церкві, та батьки. Після вінчання йшли в хату молодого де пили могорич «за венця».

В наступну суботу ввечері в хаті молодого збиралися бгати коровай, який був невід'ємною частиною весільного обряду. Коровай, зазвичай, пекли із житнього тіста. Підошва була з прісного тіста, на дно кидали копійки і жито. Прикрашали: обв’язували кругом червоним поясом і калачами та шишками.

У виготовленні короваю брали участь тільки запрошені і тільки заміжні жінки, які приносили з собою борошно, яйця, а інколи й сало. Кількість коровайниць було різною і обов'язково непарною, найчастіше їх було сім. Усі вони повинні брати участь («хоч руку вмочити») у виготовлені короваю.

Приготування короваю супроводилося різними обрядами і піснями, які свідчили про те, що в давнину йому надавалось якесь ритуальне значення. Пізніше це його значення забулося, і коровай все більше став символізувати достаток, багатство, заможність сім"ї, в нього клали гроші "на щастя’’, і кому вони попадались, той вважався щасливим.

А Йванкова маті, а Йванкова маті

По сусєдочках ходіть.

По сусєдочках ходіть, по сусєдочках ходіть

Та й сусєдочок просіть.

- Ви сусєдочки моє, ви сусєдочки моє,

Да ходєть ви до менє.

Да ходєть ви до менє, да ходєть ви до менє,

До мойого дітяті.

До мойого дітяті, до мойого дітяті

Короваю гібаті.

Крім короваю, виготовляли ще Йолчик (Гільце). В спеціально спечену пальонку (хліб) вставляли гілку ялинки. Її прикрашали стрічками, квітами. Йолчик стояв посеред столу на протязі всього весілля.

Центральним моментом увесільному дійстві була неділя. У цей день відбувалися всі основні обряди і звичаї. У неділю вранці молодий разом з боярами готувалися їхати за молодою. Його виводила до воріт мати і обсипала сина зернами, дрібними грішми, що означало побажання успіхів, багатства. Бояри та дружки молодого співали:

Єдуть бояре по-пуд лєсом єхалі,

По-пуд лєсом,лєсом високім,

По-пуд лістом широкім.

Наражайса,Галочко,

Бо вже сонечко низько,

Бо вже сонечко низько,

Бо вже гостєнькі блізько.

Ой я не ражуса,

Ой я не ражуса,

Я гостєй нє наждуса.

Нарадіть батенько,

Да нарадіть батенько

Да за жалості свойой,

Да за жалості свойой,

Да за молодость мою.

У нареченої молодого впускали в хату не зразу, а спочатку вимагали викупу. Продавав молоду неодружений брат, який її "охороняв". Після викупу заходили до столу. Співали:

А брат сестру за стол ведє

Рано-рано,

А брат сестру за стол ведє

Ранєсєнько.

Та й ведучи научає

Рано-рано,

Та ведучи научає

Ранєсєнько.

Сестро моя, будь розумна

рано-рано,

Сестро моя будь розумна

ранєсєнько.

Май свекорка за батерка

рано-рано,

Май свекорка за батерка

ранєсєнько.

А свекрухну за матухну

рано-рано,

А свекрухну за матухну

Ранєсєнько.

А діверов за братіков

Рано-рано,

А діверов за братіков

Ранєсєнько.

А зовицов за сестрицов

Рано – рано,

А зовицов за сестрицов

Ранєсєнько.

Після урочистого обряду, посагу починалося весільне пригощання. Їжа на весіллі була дуже проста. Готували борщ, кашу, млинці гречані, мочайло (сир розтертий молоком), і звичайно, пили самогонку хлібну (жартували: "хлібна бере не за столом , а за селом"). Співали при частуванні різні ліричні пісні та жартівливі приспівки:

1.Стєнуліса стєни, стєнуліса стєни,

Як бояри сєлі.

А ще лучше стєнутса, а ще лучше стєнутса,

Як гарелкі нап»ютса.

2. А в тестенька мед-гарелочку п’ють,

Вони мене молодєнького давно ждуть.

3.Ой давши беда.

І не давши бєда,

Лучше буду давать,

Нехай люді говорать.

Ой жаль менє жаль,

Шо з хорошою лежав,

А жаль ще й горше,

Шо не лежав довше.

Після дарування (перекликали на квас) відбувався обряд розплітання коси і покривання голови молодої. Хресна мати перед цим три рази водила над головою молодої веком,на кому лежала розчіска і кусочок масла,а потім знімала "велян", напинала двома хустками: однією зав’язувала назад,а другою поверх. Співали:

1.Ой дай, маті, масла

Ой дай, маті, масла

Я коровоньку пасла

Од роси до роси ,

Од роси до роси ,

Щоб помазати коси.

2. Ой дай, маті, водки,

Ой дай, маті, водки,

Бо в нас ум короткий.

Основним моментом весілля було сповивання молодої. Їй зав′язувала на голову намітку її хрещена мати.

1.Сповивала мене дядина,

Сповивала мене дядина,

Да не жаластліво.

Сестрица прийняласа,
Сльозонкамі обліласа.

2 .Ой чого веко крокоче,

Ой чого веко крокоче,

Да чого воно хоче.

Да рубля золотого,

Да рубля золотого,

Іванка молодого.

Потім рід молодого і рід молодої починали збирати наречену в дім до жениха. Виносили придане, укладали на віз, садовили молодих і з піснями, танцями везли в дім майбутнього чоловіка.

Перед тим,як сісти на віз,молода повинна була «поскакать на дєжци», в якій обов’язково повинно було бути тісто на хліб. Таким чином вона показувала перед молодим та його боярами свою непорочність. Великим соромом було те,що молода з молодим ночувала до весілля, або виходила заміж вагітною. В такому випадку, на діжці не скакали.

1.Поцолуй, Галочко, образи,

Да собе крайнього отвяжи.

Із долєю щасливою

З доброю годіною.

2. Тобе , маті, порожняя бодня,

Тобе,маті, порожняя бодня,

А мнє, маті, як довезті можна.

Тобе, маті, на те бер′єчко ,

Тобе, маті, на те бер′єчко ,

А мне, маті, полотенечко.

3.Накидай, маті, дрова,

Накидай, маті, дрова,

Оставайса здорова.

Да пойді по кутках,

Дє сідєла дєтіна,

Дє сідєла дєтіна,

Чи велика щербина.

4.Ой ми свахи Марини,ой ми свахи Марини,

Да давай нам перини,

Шоб було на чом спаті, шоб було на чом спаті

Да й чужому дітяті.

А ми свахи Овдюшки, а ми свахи Овдюшки,

Давай, маті, падушки.

Шоб було на чом спаті,

Да й чужому дітяті.

Молода одівала кожуха навиворіт, поклонялася кожному, а їй вішали дарунки на плечі. Після цього приданих запрошують у хату. І знову починалося пригощання. Свахи співали:

Чуйте бояре, що мати дарує

Восемнадцать коров

Ше й пару волов!

В хаті молодого,свекруха знімала сповивала і зв’язувала цим намітком молодих між собою.

Серденько мілєньке,

Серденько мілєньке,

Присунса близенько.

Будомо говоріті,як на светі житі.

Наприкінці весілля, а саме в неділю ввечері, коровай розрізали на маленькі частинки і роздавали всім присутнім, щоб вони взяли участь у побажанні благополуччя молодим.

Обряд весілля на базі школи

Івана Купала - народне свято

Коли відлунали весняні співи, відсвяткували Зелену неділю та провели в жито русалок, молодь готувалася до прекрасного свята, свята розквітлої природи, свята літнього сонцестояння – Івана Купала.

День Івана Купала – це, якраз, середина літа, коли сонце стоїть найвище і квіти, трави, дерева буяють у зелені, набувають цілющої сили…Свято, коли помічається найбільший розцвіт природи, коли припадає літній сонцеворот. Святкувалося це свято дуже врочисто, тяглося певний час й охоплювало власне кілька Свят.

Звідки походить назва Купала? Можливо, від того, що в давнину у слов’ян була прекрасна богиня літнього сонця й води – Купала.

Івана Купала – день літнього сонцевороту, що тепер сходиться з християнським святом Різдва святого пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, 24 червня за старим календарем, або 7 липня за новим. Купальське свято є давнім і найбільш емоційним літнім торжеством. У давнину купальські розваги займали у часі тривалий період. Про це свідчать купальські пісні, яких співали з перших днів Петрівки аж до святкування дня апостолів Петра і Павла (12 липня). Але кульмінаційна точка цього святкування припадала на період літнього сонцестояння.

День літнього сонцестояння – це переломний момент у житті природи. Тоді був найдовший день, а ніч – найкоротша. Ніч на Купайла повна всяких чудес: чути мову звірят, рослини ходять з місця на місце, цвітуть чудодійні квітки, а між ними й папороть. Папороть розцвітає опівночі, і загорається дивним вогнем, але зараз і осипається; хто встигне вирвати цю квітку, тому закопані скарби відкриваються самі, і він дістане чудодійну силу та знання; але цю квітку стереже вся нечиста сила, щоб хто не зірвав .

Ніч під Івана звичайно дуже темна, і чари найсильніші. Ніч найчарівніша, і нечиста сила найбільше ганяє, бо стереже папороть і інші чудодійні зела, які вперше розцвітають цієї ночі.

В Іванову ніч дозріває багаточудодійного зілля , і їх треба збирати саме в цю ніч. Це: Іван та Мар′я, чорнобильник, ведмеже вушко, грицики, багон, пекучу кропиву. Частину трав і квітів збирали вдень, частину вночі, а деякі тільки з ранньою росою. Чудодійна навіть Іванівська роса, - надає краси обличчю, коли нею вмитися .

Після цього дня природа і сонце починали ніби повільно вмирати. Наближалася зима і треба було допомогти їм здолати цю зиму, смерть. А як саме? Як же уявляли давні народи смерть, що приходила до природи? Це була солом’яна лялька, одягнена в жіночий одяг. Робили її дівчата і хлопці. Вони водили навколо неї хороводи, а тоді спалювали. Називали її Мареною, Марою або Мариною. Це був дуже давній обряд.

Згодом люди забули значення цього обряду, перестали палити це дивне солом’яне опудало. Його замінило гарно вбране свічками дерево – верба, сосна, береза або клен, яке люди називали Мареною або Маринонькою. Хороводи та всі інші обряди відбувалися навколо дерева. Все було настільки поетично, що свято Івана Купала в Україні збереглося і до наших днів.

Як відзначали свято Купала с. Блажове, Рокитнівського району розповідає Кибукевич Катерина Савівна.

«Готуваліса до свята за дві недєлі. Договорялися дівчатами з хлопцями, щоб надерли березової кори – берести. Старалися надерти якнайбільше цих «свічок». Чим було більше «свічок», тим довше і яскравіше буде горіти Купайлиця, тим довше ми будемо гратися і веселитися. Я пасла корови у своєї тітки, була підпасичем, і теж багато надирала, крутила в дудочку, а ввечері, коли пригонили корови додому, ложила цю бересту на піч, щоб сохла. І так ми насушували дуже багато «свічок», щоб нарядити Купайлицю.

Готували для себе і самий найкращий одяг. Мами та бабусі ткали полотняні сорочки, хустки на голову, теж із полотна. А ми сиділи вечорами і вишивали ці сорочки, а тоді іншого одягу і не було. Але і не всі могли вишити на сорочках узори, не було грошей, щоб купити ниток для вишивання. Збирали чорниці в лісі, приходили додому, сідали на долівці, і розмальовували свої сорочки чорницями. Малювали кайомочки і широкі, і вузенькі».

Відбувалося свято завжди коло річки, ставка, озера, на лузі. Вбиралися хлопці і дівчата по-святковому. Хлопці несли з собою хмиз для вогнища, а дівчата починали свято обрядом плетіння вінків. Кожна дівчина намагалася сплести якнайкращий вінок, бо він на Купала був чарівний – мав знайти її судженого. Тому дівчата ставали вранці і збирали з росою квіти, вплітали у вінок барвінок, м’яту пахучу, васильки запашні, папороть. Співали при цьому пісню « Заплету веночок»:

Заплєту вєночок, заплєту шовковий

На щастя, на долю, на чорниє брові.

Та й пущу віночок на біструю воду,

На щастя, на долю, на милого вроду.

Тай поплив вєночок тихо за водою,

На щастя, на долю милому зо мною.

Напередодні свята збиралися хлопці і дівчата, йшли до лісу і вибирали саму струнку і високу березу. Хлопці рубали, а дівчата співали:

Годі, годі, годі зозуля куваті,

Бо йдуть дєвки берези рубаті.

Ой хоч куй же, ой хоч куй, хоч не куй же,

Бо вже близько Петро твой же.

Хто не вийде,хто не вийде вогню класті,

Загадаєм собак пасті.

На Купайлі,на Купайлі вогонь горить,

Старой ведьме живот боліть…

Вирубану березу хлопці несли до того місця, де мало відбуватися дійство, ложили на землю,щоб її нарядили дівчата. Дівчата наряджали Купайлицю березовими «свічками» одну сторону, а потім перевертали і другу сторону наряджали, при цьому співали:

Понад гай зелененький ,

Бежить конь вороненький.

Ой не сам же вон бежить

На йому Йванко седить…

Коли Купайлиця була наряджена, хлопці разом з дівчатами запалювали «свічки», піднімали її і ставили у викопану яму… Бралися за руки хлопці з дівчатами, ходили кругом палаючої берези, співали:

Чого береза, чого береза вяла, нє зєльона

Чого Галіно смутна нє весьола…

А як ж менє, а як ж менє весєлєнькой буті

Кого люблю нє можу забуті…

У Бліжовах, у Бліжовах огонь горить

А в Залав′є полум′єчко.

У Залав′є, у Залав′є полум′єчко

Да в Ганнине окенечко.

Там Ганнухна, там Ганнухна хустину беліла

До Іванка говорила…

Коли закінчували співати пісню, починали різні ігри та забави. Хлопці бігали за дівчатами, а дівчата втікали навкруг берези, голосно сміялися, верещали. Трохи набігавшись, знову бралися за руки і ходили кругом Купайлиці, співаючи пісень:

Ой на Йвана, ой на Йвана на Іваночка,

Там купалась лястовочка.

З бережечку, з бережечку сушилася,

Щось Ганнухна журилася.

Ще ручнічков, ще ручнічков нє наткала,

А вже Йванка сподобала.

У сусідньому селі Залав′є, дівчата співали забавлянки, які були, записані від Цалковської З.М.

Ой ходила точка навколо колочка

Ото, ото й мати, навколо колочка.

Да вивела собе четверо дєток,

Ото, ото й мати, четверо дєток…

Петровочка, петровочка мала ночка

Наші хлопци не доспалі.

Наші хлопци, наші хлопци не доспалі

По кропиви ночувалі.

Хороводи та ігри тривали аж до ранку. Коли вогнище вщухало, дівчата співали такої пісні:

Ой на Йвана Купала, дєвка зєллє копала.

Викопала коренця з-под белого каменця.

Поставила до жару, кипи корень помалу.

Коли вогонь вже повністю догорав, починалося найпоетичніше і найкрасивіше дійство свята – пускання вінків на воду. Кожна дівчина знімала з голови свій вінок, пускала на воду. Якщо вінок не тонув і гарно плив посеред річки, то та дівчина скоро вийде заміж. Хлопці виловлювали ці вінки. Було повір’я, що хто знайде вінок, той і буде судженим.

Дівчата на березі співали, а далеко на воді пливло багато вінків. По тому дівчата співали прощальну пісню:

Покладу кладочку, тонкою вербою

Вже пора нам, дєвкі, з Купайла додому.

Молода Ганнухно останса, останса

З молодим Іванком звенчайса, звенчайса.

І розходилися. По дорозі дівчата збирали трави, які на свято Івана Купала мали цілющу силу. В цю ніч цілющими ставали роса і вода, тому багато хто намагався ходити босоніж, вмиватися і навіть купатися у росі.

VІ. Висновки

В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх предків, карається Богом і людьми.

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї і обряди, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.

Але звичаї - це не відокремлене явище в житті народу, що втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання. А ці рухи безпосередньо впливають на духовну культуру народу, що в свою чергу впливає на народну творчість. Саме народна творчість нерозривно зв’язана зі звичаями народу.

У своїх звичаях і народній творчості ми маємо поєднання староукраїнської і християнської культури. Українські традиції ввійшли в плоть і кров наших звичаїв. Ми не можемо уявити Великодня без писанок, Різдва без куті, Спаса без яблук. Всі ці рухи, дії і слова, що на перший погляд не мають ніякого значення в житті людини, надихають кожного із нас чарами минулого.

Багато звичаїв, обрядів загубилися у вирі сьогодення. Тому, щоб спокутувати свою вину перед предками, які творили нашу культуру, ми повинні досліджувати і відновлювати втрачені звичаї і традиції. Адже це - неписані закони, за якими живуть та керуються в житті. Звичаї та обряди - це найдрібніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ. Ми повинні оберігати та відроджувати їх.

Українці дотримуються звичаїв і обрядів, які пов’язані з релігійними святами, як великими, так і невеликими. Вони мають надзвичайне духовне значення в житті кожної людини. Обряди і звичаї, пов’язані зі святами , ще й досі пам’ятають наші бабусі і дідусі.

Література

1. Благослови, мати. Уроки українського народознавства.- К., Освіта, 1995р.

2. Воропай О. «Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис»: 2 т. –К.: Оберіг, 1991.

3. Воропай О. Звичаї нашого народу. – Мюнхен, 1968.- 284с.

4. Дмитренко М.К., Дмитренко Г.К. Уроки з народознавства. – К.,1995, - 224с.

5. Журнал «Шкільна бібліотека», №6, 2007.

6. Збірник з народознавства.Закувала зозуленька. Антологія української народної пісні.- К., Веселка, 1989.

7. Народні перлини.- Тернопіль, 1992.

8. Павлюк С.П., Горинь Г.Й., Кирчів Р.Ф. Українське народознавство. -Львів, Фенікс, 1994 .

9. Пономарьов А.П. Українці.- К., Либідь, 1992.- 637с.

10. Скуратівський В. Місяцелік. – К., Мистецтво, 1993.

11. Скуратівський В. Святвечір. – К.; Перлина, 1994. – 284с.

12. Слабошпицький М. Дванадцять місяців. – К., Веселка, 1992.

Блажівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

«Мала академія наук учнівської молоді»

Рівненське обласне територіальне відділення МАН України

Відділення хімії та біології

Секція «Психологія»

«Вплив релігійної приналежності на спілкування»

/Files/images/HDb4Tt07P2k.jpg

Автор: Жуковська Катерина Леонідівна учениця 10 класу Блажівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Науковий керівник: Борисовець Ірина Вікторівна заступник директора з виховної роботи

Проблема дослідження особливостей впливу релігійної приналежності на особливості спілкування є надзвичайно актуальною з огляду на те, що релігія виступає як соціальний інститут, в якому формується особистість, вона є системою соціальних норм, ролей, стандартів поведінки, духовних цінностей, які починають засвоюватися ще у дитячому віці і залежать від спілкування з дорослими. Заповіді, що містяться в духовних текстах, можуть організовувати, спрямовувати і контролювати діяльність людей .

Предмет дослідження: ставлення до спілкування залежно від релігійної приналежності.

Релігія всіляко сприяє спілкуванню, реалізовуючи комунікативну функцію. Яка надає здатність релігії впливати на процес спілкування віруючих, їх соціалізацію, передавання і засвоєння інформації та формувати між ними духовні зв'язки. Вона спрямована на забезпечення спілкування віруючих з Богом (молитва, інші культові дії) і між собою (під час богослужіння тощо). Комунікативна функціяреалізується в процесі взаємного спілкування віруючих. Засобами спілкування є різні релігійні дійства, колективні моління тощо. Релігійна комунікація охоплює різні процеси взаємодії: спілкування, соціалізацію, передавання релігійного досвіду, розвиток зв'язків між окремими віруючими, між віруючими і релігійною громадою, духовенством, між релігійними організаціями різного віросповідання. Вона передбачає передавання, обмін інформацією, її засвоєння, оцінювання, що сприяє інтеграції (об'єднанню) чи дезінтеграції (роз'єднанню) релігійних груп.

Мета дослідження: вивчити вплив релігійної приналежності на установки у спілкуванні.

Релігія всіляко сприяє спілкуванню, реалізовуючи комунікативну функцію. Комунікативна функція— здатність релігії впливати на процес спілкування віруючих, їх соціалізацію, передавання і засвоєння інформації та формувати між ними духовні зв'язки.

Результатом дослідження є висновок, що релігійна приналежність впливає на особливості спілкування особистості.


Блажівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

«Мала академія наук учнівської молоді»

Рівненське обласне територіальне відділення МАН України

Відділення комп’ютерних наук

Секція «Internet-технологій та web-дизайну »

«Розробка та адміністрування інтернет-сайту Блажівської ЗОШ»

/Files/images/zXPDipJaNoc.jpg

Автор:

Кибукевич Надія Миколаївна,

учениця 9 класу

Блажівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Рокитнівської районної ради

Науковий керівник:

Борисовець Ольга Віталіївна,

вчитель інформатики

Розвиток Інтернет-технологій послужив поштовхом до появи нової вітки в Інтернеті – Інтернет-форумів. Почали з'являтися сайти, і навіть цілі портали, на яких люди зі всіх куточків планети можуть спілкуватися, отримувати відповіді на будь-які питання і, навіть, укладати ділові операції.

Також в наш час стає поширеним створення електронних освітніх ресурсів. Уходять у минуле ті часи, коли для того, щоб дізнатися якусь необхідну інформацію потрібно завітати до освітнього закладу. В час НІТ достатньо всього мати персональний комп’ютер, підключення до глобальної мережі Інтернет та адресу сайта, щоб, не виходячи з дому, отримати всі відповіді на питання.

На сьогоднішній день практично кожна організація має власний веб-сайт. В умовах використання сучасних інформаційних технологій – це необхідний чинник існування, що дозволяє розширити поле рекламної діяльності і привернути тим самим додаткових клієнтів.

Предмет дослідження: програмні засобидля реалізації та розміщення сайту в мережі Інтернет.

Мета дослідження: розробка web-сайту та його створення на прикладі Блажівської ЗОШ.

Результатом дослідження є отримання повнофункціонального веб-сайту, готового до застосування і дієздатного, за допомогою якого користувачі зможуть отримувати необхідну інформацію про школу та навчання в Блажівській ЗОШ.

Кiлькiсть переглядiв: 596

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.