"Школа моя – гордість моя"

/Files/photogallery/732/blazhivska_zosh_i-iii_stupeniv.jpg

Історія розвитку школи с.Блажове Рокитнівського району Рівненської області


День 9-го листопада 1884 року видався мінливим, то сонце пригрівало спустілі поля, то північний вітер гнав швидкі хмари. Саме тоді в одній із сільських хат, брудній і задимленій, з усіма незручностями в якій крім сімейства знаходилися телята, кози, свині, кури... відкрилася церковно-приходська школа, в якій навчалися спочатку 15, а потім 18 хлопчиків. Навчання проводив відставний унтер-офіцер Іван Савонович, який пройшов навчання на дому і військовій службі. За плату від селян хлібом. Хлопчики вивчали молитви, звуки і навчалися читати слова.

Навчання проводилося з листопада по квітень. Чотирирічна школа з однокласною кімнатою розмістилася в хаті Ілька Бліжовського. Тут навчалися з обідньою перервою, навчання проводилося у дві зміни. В першу зміну навчалися учні 1-2 класів, а в другу 3-4 класів. В суботу діти здобували знання лише до обідньої пори. У класі було 16 дерев'яних лав. Відкриття школи в селі дозволило дещо підняти на новий рівень селянську культуру і освіту. Це дало змогу дітям ходити до школи і навчатися грамоти, розширяти свій світогляд, навчатися спілкування з людьми.

За Ризьким мирним договором 1921 року територія району, в тому числі і села Бліжов, ввійшла до складу Польщі. Яким було навчання «за Польщі» нам набагато більш відомо. Благо, що в селі проживає ще небагато старожилів, які здобували освіту у польській народній школі. Першою вчителькою у цій школі працювала Позя Посівна. Згодом - інші вчителі: Степан Соха, Анже Пульчинський, Ян Хілевський, Циран Лівон. У школі було від 20 до ЗО учнів. Викладали такі предмети: математику, уламки (геометрію), читання, письмо, історію Польщі, природу, Божий закон...

Розпочиналися і закінчувалися уроки з обов'язкових молитов, що виконувалися на загальних шкільних лінійках. Учні з вчителями молилися Богу і хором співали «Коли рано встаєм, Боже». Урок тривав сорок п'ять хвилин. Навчання в школі було ускладнено в зв'язку з тим, що проводилася Столипінська аграрна реформа, внаслідок якої утворилося більше 30-ти хуторів. Село і кількість жителів у ньому стало набагато менше. Дітям було набагато складніше добиратися до школи із хуторів. Особливо у весняний і зимовий періоди. Значна частина учнів покинула навчання у школі. Після закінчення польських чотирьох класів з семирічним стажем (1 клас- один рік навчання, 2-клас - один рік навчання, 3-клас - два роки навчання, 4-клас - три роки навчання). Учні отримували неповну середню освіту і право вступати на навчання в гімназію, яка знаходилася у м. Столін (сучасна Білорусь).

Оцінювалися знання учнів по 5-ти бальній системі: Хотілося б відмітити, що в розмові із старожилами села, випускниками, і навіть з тими хто закінчив декілька класів польської школи, чітко простежується одна закономірність - незважаючи на різні отримані ними оцінки - всі вони мають достатній рівень знань. Школа давала досить непогані знання, надзвичайно велика увага приділялася розвиткові в учнів моральних, стійких переконань шляхом вивчення Святого письма. В липні 1941 року село було окуповано німецько-фашистськими загарбниками. В період окупації школа не працювала. Згодом її приміщення було спалено бульбовцями. У 1950 році в селі почала працювати семирічна школа. Окремого приміщення школи не було. В початковій школі класи були комбіновані (1,3 класи - один учитель, 2, 4 класи - другий ). Використовувалися для навчання дітей чотири сільські хати. Вчилися шість днів на тиждень.

Перший випуск у 1953році налічував 14 учнів (10 хлопців і 4 дівчини). Цікаво, що в класі навчалися учні переростки, вік яких майже досягав віку вчителя, а в окремих випадках учні по віку були старші за вчителів. У школі на хуторі «Половчик» налічувалося чотири класи, які існували до 1953 року і в цьому ж році школу перевели в село. А ось школа на хуторі «Гать» діяла аж до 1959 року. Згодом її також було переведено до загальної школи. Саме тут першими вчителями працювали Олександра Іванівна Гай та Валентина Вікторівна Тонкошкур.

У 1953 році розпочалося будівництво восьмирічної школи. її будували спільними зусиллями, так званим «народним способом». Колгосп давав транспорт, вчителі їздили збирати каміння, жителі села різали і тесали ліс... На початку 60-х років збудували окреме приміщення шкільної майстерні де була водночас і бібліотека та їдальня з буфетом. Після війни в селі було побудовано власну пекарню, де випікався дуже якісний хліб та булочки. Випускники тих років з ностальгією згадують булочку з повидлом і чай в шкільній їдальні за п'ять копійок. В шкільній майстерні було встановлено 30 верстаків і 10 різних станків.

Цікаво, що дуже наповненою була матеріальна база з фізичної культури. При відсутності спортивного залу в школі нараховувалося 350 пар лиж. У вересні 1960 року школу реорганізували у восьмирічну. Восьмирічна школа в селі працювала аж до серпня 1981 року. В вересні 1981 року здано в експлуатацію сучасне приміщення двоповерхової школи на 320 учнівських місць, де здобувають повну загальну середню освіту учні із с. Блажове і с. Залав'я.

Кiлькiсть переглядiв: 241

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.