Прощавай початкова школа
Роки, роки ,невпинні, невблаганні
Вони пливуть рікою в небуття
В безодні тихо тануть і зникають
На жаль рокам немає вороття
Життя -це таємнича книга
І скільки в ній незвіданих доріг
Ти озирнешся і помітиш
Як швидко пролетів за роком рік.
... На вулиці світить яскраве травневе сонечко, співають пташки. Час летить невблаганно і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, несе в життя і сум і радощі. Все має початок і кінець. Не можна сказати, що закінчується дитинство наших дітей. Однак день проводить невидиму межу між дитинством і юністю.
Під звуки вальсу, у святково прикрашену спортивну залу запрошуються ті, кому присвячується це свято – випускників, учнів 4-го класу Блажівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
У залі тісно від запрошених гостей. У перших рядах, звичайно ж, — мами, щасливі, дещо розгублені. Їх очі сяють радістю, переплетеною зі смутком, що так зрадливо видає їх справжні почуття в ту мить.
Якось раптом відчули, як швидко плине час. Ніби ще вчора привели вони до школи діточок своїх — перший раз у перший клас. А вони, ще зовсім маленькі, немов полохливі пташенята, тулилися до своїх мам. Та раптом підійшли до них їхні перші вчителі Наталія Іванівна Степанча і Катерина Сергіївна Борисовець. Взяли за руку і повели у світ знань. І пішли вони за ними так сміливо, немов другу маму в них відчули. Чотири роки під її опікою долали ази науки. А тепер, такі організовані й серйозні, грамотні, майже дорослі, вони — випускники.
Коментарi